Увійти
Дерево
Гербовник
Ігри та практики
Можливості
Статті
ЦіниСкласти дерево

Як скласти родовід: інструкція по кроках

Шість кроків від «я нічого не знаю про свій рід» до дерева з датами й документами. Без попередньої підготовки: перший крок робиться сьогодні ввечері, за один телефонний дзвінок.

Пошук у застосунку Roots: список профілів із фотографіями, роками життя та місцями поховання
Крок 4 можна зробити просто в застосунку: перевірити, чи немає родича серед уже внесених

Головна причина, через яку родовід так і не починають, – відчуття, що спершу треба «як слід підготуватися». Насправді підготовка не потрібна зовсім. Потрібен один телефонний дзвінок.

Крок 1. Запишіть те, що знаєте самі

Візьміть аркуш або нотатки в телефоні й випишіть усе, що пам’ятаєте без чужої допомоги: себе, батьків, бабусь і дідусів. Імена, по батькові, роки, міста.

Це займе десять хвилин і одразу покаже дві речі: скільки ви вже знаєте і де починається темрява. Зазвичай вона починається на прабабусях.

Крок 2. Розпитайте старших

Найцінніше джерело – живі люди, і це єдине джерело, яке зникає безповоротно.

Почніть із найстаршого родича, до якого можете дотягнутися. Не з «розкажи про наш рід» – від такого запитання люди губляться й відповідають «та що там розповідати». Питайте конкретно:

  • Як звали твоїх батьків? Повністю, з по батькові.
  • А їхніх батьків – пам’ятаєш хоча б імена?
  • Яке дівоче прізвище було в бабусі?
  • Звідки родина родом – село, район, область?
  • Де ви жили, куди переїжджали і чому?
  • Ким працювали?
  • Хто воював? Хто не повернувся?

Обов’язково питайте дівочі прізвища. Без них жіноча лінія обривається одразу, а це половина роду.

Увімкніть диктофон. По-перше, ви не встигнете записати все; по-друге, через двадцять років голос буде ціннішим за текст.

Якщо розмова не йде – дістаньте фотографії. «Хто це поруч із тобою?» спрацьовує майже завжди: людина починає згадувати обставини, а за ними витягується все інше.

Крок 3. Перегляньте домашні архіви

Перш ніж писати до державного архіву, подивіться, що лежить у шафах у рідні:

  • свідоцтва про народження, шлюб, смерть;
  • трудові книжки, дипломи, військові квитки;
  • похоронки, нагородні документи, листи з фронту;
  • будинкові книги й довідки про реєстрацію;
  • підписані фотографії.

Усе одразу фотографуйте. Оригінал залишиться у власника, а у вас буде копія, яка не пропаде під час переїзду й не вигорить.

Зверніть увагу на звороти фотографій: дати й підписи там трапляються частіше, ніж прийнято думати.

Крок 4. Перевірте відкриті бази

Якщо хтось із предків був на війні, почніть із безкоштовних баз даних учасників Другої світової війни. Там нерідко вказано рік і місце народження, ім’я дружини, домашню адресу – тобто одразу і підтвердження, і зачіпка для наступного кроку.

Це найшвидший спосіб отримати документальні відомості, не виходячи з дому.

Крок 5. Напишіть до ДРАЦС і архіву

Далі починається офіційна частина.

Відділ ДРАЦС (державної реєстрації актів цивільного стану) зберігає актові записи приблизно з 1920-х років. Отримати відомості про прямих предків можна, підтвердивши спорідненість: знадобиться ланцюжок документів від вас до людини, яку шукаєте.

Державний архів області та міські архіви зберігають давніше: метричні книги, ревізькі казки, посімейні та погосподарські списки. Це шлях у XIX століття.

У запиті вкажіть:

  • кого шукаєте – прізвище, ім’я та по батькові повністю;
  • що треба знайти – запис про народження, шлюб, смерть;
  • коли – рік або хоча б проміжок;
  • де – населений пункт, район, область;
  • на якій підставі – ваша спорідненість і документи, що її підтверджують.

Готуйтеся до очікування в тижні й місяці та до відповідей «відомостей не виявлено». Це звичайна частина роботи: документи горіли, губилися, їх вивозили. Негативна відповідь – теж результат: вона закриває напрямок.

Крок 6. Зберіть усе в дерево

На цей момент у вас буде різнорідна купа: нотатки, фотографії, довідки, аудіозаписи. Поки це лежить у блокноті та в теці «Завантаження», родоводом воно не є – розібратися зможете лише ви, і то недовго.

Зберіть людей у родовідне дерево, де в кожного своя картка: дати, місця, фотографії, історії, звідки взято відомості. Тоді стає видно, чого бракує, і зрозуміло, куди рухатися далі.

Електронне дерево краще за паперове не тому, що сучасніше, а з трьох практичних причин: воно перебудовується само, коли додаєте людину, його можна показати рідні, і воно не зникає разом з одним зошитом.

Чого не варто робити

  • Починати з архіву. Поки йде відповідь, зникає жива пам’ять.
  • Записувати «приблизно». Хибна точність відправить вас шукати документ за неправильним роком.
  • Змішувати факти й легенди. Родинні перекази записувати треба, але позначати як перекази.
  • Тримати все в себе. Родовід, який знає одна людина, закінчується разом із нею.

Почніть сьогодні ввечері

Зателефонуйте найстаршому родичу й запишіть розмову. Це і є перший крок – решта виросте з нього.

Щоб зібране не розчинилося, додавайте людей у Roots: дерево вибудовується саме, до кожної людини додаються фотографії та історії, а для тих, кого вже немає, зберігаються координати місця поховання. Безкоштовно, для iOS і Android, і застосунок працює українською.

Стаття була корисною?

Часті запитання

Скільки часу займає складання родоводу?

Перші три покоління – один-два вечори розмов із родичами. Далі темп задають архіви: відповідь на запит іде від кількох тижнів до кількох місяців. Родовід – це робота не на вихідні, а на роки, але корисний результат з’являється одразу.

Як написати запит до архіву?

Укажіть, кого шукаєте (прізвище, ім’я та по батькові повністю), приблизний рік і місце події, що саме треба знайти (запис про народження, шлюб, смерть), і додайте документи, що підтверджують вашу спорідненість. Що точніші місце й рік, то вищий шанс на відповідь.

Що робити, якщо родичі не хочуть згадувати?

Не тисніть і не починайте з важких тем. Почніть із фотографій – попросіть розповісти, хто на знімку. Розмова про конкретний кадр іде легше, ніж «розкажи про своє життя», і майже завжди сама веде далі.

Чи потрібен професійний генеалог?

На старті ні. Розпитування рідних, домашні документи й відкриті бази даних ви пройдете самі. Фахівець потрібен, коли пошук упирається в давні архіви іншого регіону чи країни – там важливі знання фондів і досвід роботи з рукописами.

Коментарі